Лавинський Олександр Степанович

Лавинський Олександр Степанович
Народився	12 квітня 1776(1776-04-12) або 12 квітня 1774(1774-04-12)
Помер	2 серпня 1844(1844-08-02) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Діяльність	політик
Конфесія	православ'я
Батько	Q111432053?
Мати	Anastasiya Nikolayevna Golovinad
Брати, сестри	Sergey Stepanovich Lanskoyd
Нагороди

Олександр Лавинський (1776–1844) — російський державний діяч початку XIX століття, сенатор, член Державної ради, дійсний таємний радник.

Єдинокровний брат Сергія Ланського.

Біографія

Народився 12 (23) квітня 1776 року, був позашлюбним сином Степана Ланського (1760—1813) та Анастасії Нелединської-Мелецької, уродженої графині Головіної (1754—1803). Незабаром після народження отримав спадкове дворянство.

Службу розпочав 2 січня 1778 року сержантом гвардії. Під час Російсько-шведської війни 1788—1790 років знаходився при генерал-майорі Арбеневі; 11 січня 1791 переведений в армію капітаном і служив у Молдавії. У 1793—1796 р.р. брав участь у польській кампанії, у тому числі при взятті Вільни, переслідуванні польського корпусу С. Грабовського та розгромі його на Панській дорозі. Переведений у майори 11 липня 1795 року, звільнений з армії 31 грудня 1797 року.

З 16 травня 1798 був визначений контролером державного Допоміжного банку для дворянства, з 3 липня 1799 — директор банку. З 25 квітня 1800 року — радник Головного поштового управління; 31 грудня 1801 отримав чин статського радника, 1 січня 1804 — дійсного статського радника, 17 лютого 1804 був призначений на посаду губернського поштмейстера у Вільні.

З 24 березня 1811 по 1812 займав посаду Віленського генерал-губернатора, з 20 липня 1816 по 28 грудня 1819 — Таврійський цивільний губернатор; 28 грудня 1819 року був проведений у таємні радники. Директор Департаменту державного майна Міністерства фінансів (1820—1822). З 23 березня 1822 року обіймав посаду Східно-Сибірського генерал-губернатора («Іркутського губернатора»). Займався влаштуванням управління Нерчинських гірничих заводів, переданих указом Миколи I від 14.4.1830 р. у відання генерал-губернатора. Опікав декабриста О. Муравйова і домігся його призначення на посаду городничого в Іркутську, а потім голови Іркутського губернського правління.

У 1833 році залишив посаду Сибірського губернатора і 6 грудня того ж року призначений сенатором; 31 грудня 1835 року переведений у дійсні таємні радники.

Почесний опікун Опікунської ради Санкт-Петербурзького виховного будинку (з 1837; з 1841 був його головою). Член рад при Виховному товаристві шляхетних дівчат і Санкт-Петербурзькому училищі Св. Катерини (з 1838). Виконував посаду голови та керівника Збереження скарбниці при Санкт-Петербурзькому виховному будинку (з 1839). З 1822 був почесним членом Московського товариства сільського господарства.

Помер 2 (14) серпаня 1844 року в Санкт-Петербурзі. Похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Нагороди

• Орден Святої Анни 2 ст. з алмазами (13.12.1810)
• Орден Святого Володимира 2 ст. (21.10.1820)
• Орден Святої Анни 1 ст.
• Орден Святого Олександра Невського (21.04.1829)
• Орден Святого Володимира 1 ст. (01.01.1834)
• алмазні знаки ордена Святого Олександра Невського (1840)

Сім'я

Дружина — Ганна Закревська (1775—1841), дочка директора Академії наук Андрія Закревського (1742—1804) та княжни Марії Одоєвської (пом. 1784).

Син — Сергій (14.10.1798 — ?), охрещений 24 жовтня 1798 року в Пантелеімонівській церкві при присутності графа Г. Потьомкіна (сина П. Потьомкіна) та його матері графині П. Потьомкіної.

Література

• Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)